Лайка

Лайка — загальна назва порід мисливських собак Сибіру, входить до секції шпіців Використовувались жителями тундри задля полювання та пересування. Слово «лайка» — запозичене з російської мови, де утворене від . лаять («гавкати»). Назва пов'язана з характерною особливістю цієї породи — лайки багато гавкають.

Лайок використовують для полювання ведмедів, хутрових звірів (білок, куниць тощо), копитних тварин (лосів), на лісову і водоплавну дичину. Розшукавши звіра чи птицю, лайка привертає їхню увагу гавкотом і затримує до моменту приходу мисливця. Звіра чи птицю переслідує мовчки.

Карельська ведмежа лайка (Karelian Bear Dog)

Облік собак цієї породи у Фінляндії почався з 1936 р. Як порода карельська ведмежа лайка була офіційно визнана скандинавськими клубами і FCI (Міжнародною кінологічної організацією) у 1946 році. Зовні карельська ведмежа лайка дуже схожа на російсько-європейську. Ця схожість не є випадковою, так як початковим матеріалом для створення фінськими кінологами карельської ведмежої лайки послужили лайки з Карелії. Карельська ведмежа лайка — собака середнього зросту, міцної статури, сильна і смілива. Висота псів у загривку 54-60 сантиметрів, сук 49-55 сантиметрів. Забарвлення чорне, зазвичай з білими плямами і мітками на голові, шиї, грудці, животі і ногах. Стандартом допускаються біле з чорним, сіре і сіро-рябе забарвлення. Голова карельської ведмежої лайки за формою нагадує тупий конус. Вуха середнього розміру, поставлені широко і з невеликим нахилом вперед. Погляд насторожений, часто палаючий.